Чжоу Лянь 周 濓 - доцент Інституту філософії Китайського народного університету - згадує, що був і «мурахою», і «робочою бджолою». У 1999 році він закінчив магістратуру кафедри філософії Пекінського університету. Знайшов роботу в районі Дунчен, орендував кімнату в напівпідвалі, провів там шість місяців. Кожні вихідні йому було дуже страшно, бо не міг піти в офіс, робота була далеко від Пекінського університету. Він залишався один в цьому напівпідвальному приміщенні, спостерігаючи за тим, як після полудня сонце повільно зникало з кімнати.

Книга - «Робочі бджоли: Хроніки життя молодих викладачів вишів»

Три роки Чжоу Лянь був «мурахою», а потім відправився в Китайський університет Сянґана для отримання докторського ступеня. Після повернення, став «робочою бджолою» - звичайно, тільки через шість років дізнався, що він «робоча бджола», тоді він не знайшов хорошої роботи. У Сянґані місячна стипендія в докторантурі була дуже висока - 13600 юанів. Провчившись три роки в докторантурі, коли він повернувся, то, нарешті, зміг накопичити достатньо грошей, щоб купити автомобіль. 24 листопада 2005 Чжоу Лянь офіційно вступив на роботу в Народний університет. Коли прийшов отримати заробітну плату за перший місяць, то він заплакав, тому що це було тільки 1500 юанів. Може це помилка? Йому сказали, що немає помилки, просто він невдало приїхав, під час зимових канікул зарплата трохи менше, а після зимових канікул грошей буде більше. Так і було, після зимових канікул він почав отримувати 2200 юанів. Спочатку Чжоу Лянь і не думав, що доведеться жити в такій бідності. Потім, переосмислюючи все, він відчув, як зовнішні матеріальні умови викликають внутрішній неспокій. Чжоу Лянь згадує, що останні півтора року навчання в докторантурі в Сянґані він з усіх сил намагався писати статті, по 10000-20000 ієрогліфів на місяць, зберігаючи високу продуктивність і концентрацію в науковій роботі. Але після того, як потрапив в Народний університет, принаймні, перші два або три роки через великий тиск навчального навантаження, наукових досліджень, а, також прагнучи зберегти машину, опинився в крайній нужді.

Чжоу Лянь каже: «Для рейтингу професора слід видавати багато статей. Це означає, що використовуються якісь зовнішні речі для оцінки наукових досягнень - ми не можемо визначити чи дійсно яблука смачні, можна оцінювати їх тільки за кольором.

У сучасну епоху ми повинні заново переглянути систему наукових досліджень в освіті, щоб, врешті-решт, вона спонукала до інновацій, спонукала наших молодих викладачів займатися вагомими, значущими, цінними дослідженнями, або нам залишиться лише продовжувати виробництво різного непотребу. Як нам вчинити?

Якщо система не може заохочувати вас до неупередженого дотримання закону, або, не спонукає чинити по совісті, якщо система не заохочує вас бути такою людиною, ви повинні плисти проти течії або йти проти системи, і ви повинні бути дуже моральною людиною. Загалом, це проблема системи, система формує людську природу, а та, в свою чергу, сприяє системі.

Насправді, за все своє життя кожен може написати тільки одну або дві, щонайбільше, три-п'ять статей, які представлятимуть його академічні навички та здібності. Ми сьогодні через кількісні академічні критерії оцінювання втратили повагу до чисто академічної, по-справжньому якісної науки, що має цінність.

Ми хочемо, всіма правдами і не правдами уникнути визнання того, що всі питання до системи - це бажання відмовитися від відповідальності за себе. Сьогодні, якщо ви вчений з ідеями і принципами, то можна розглядати можливість створення неурядових академічних механізмів акредитації».