У сьомий день сьомого місяця 1966 року був день їхнього весілля. За дверима стояли озброєні солдати народного ополчення, в будинку не було гостей. Мати Лю Шахе приготувала невелику миску хуншаожоу (це тушкована свинина) і вони втрьох сіли навколо маленького столу, щоб відсвяткувати радісну подію.

Хе Цзє прала і шила людям одяг, працювала нянькою, намагалася допомогти чоловікові, щоб разом вижити. Незабаром народилася дитина. Ще будучи вагітною, вона з великим животом стояла пліч-о-пліч зі своїм чоловіком, приймаючи крики і образи «цзаофанів», після народження син за спиною матері вислуховував критику. Кун Кун вже з 6 років ходив з батьком на лісопилку працювати. У цей час Лю Шахе не міг навіть рухати пилкою, був худий як тріска, міг тільки сколочувати дерев'яні ящики. Кун Кун допомагав татові, 6-річний хлопчик за день могла заробляти більше одного цзяо! Діти люблять солодке, але батьки не могли дозволити собі купити цукор, давали синові пити воду підсолоджену сахарином. Наївна дитина говорила: «Коли у нас будуть гроші, ми зможемо їсти багато сахарину». Батьки, почувши ці слова, обіймали сина і плакали від безсилля. Щоб якось порадувати дитину Лю Шаху часто, повернувшись додому після процедур засудження, лежачи на ліжку дозволяв синові сідати на спину і вони грали в конячку.

У 1979 році Лю Шахе перевели назад в провінцію Сичуань, повернули до Спілки літераторів. З 1985 року він повністю присвятив себе літературній творчості, опублікував кілька творів: «Записки зубців пили» «锯齿啮痕录», «Соло» «独唱», «12 тайваньських поетів середнього віку» «台湾 中年 诗人十二 家», «Записки Лю Шахе» « 流 沙河 随笔», «Збірка поезії Лю Шахе» «流沙河诗集», «Далеко від рідного дому» «故园别», «Сліди мандрів» «游踪», «Сучасна редакція Чжуан-цзи» «庄子现代 版», «Висловлювання пана Y» «Y 先生语录» та інші твори.

Лю Шахе є автором прози, поезії, поетики, есе, перекладів художньої літератури, наукових монографій. Він уміє переконувати. Його вірш «Ідеал» «理想» включено в підручники з мови та літератури для середньої школи. Наведу кілька рядків з вірша:

«Ідеал - це камінь, що висікає іскру; / Ідеал - це вогонь, що запалює згаслу лампу; / Ідеал - це лампа, що освітлює нічну дорогу; Ідеал - це дорога, яка веде тебе до світанку.

Під час голоду і холоду, ідеал - бути ситим і одягненим; / В епоху ситості і тепла, ідеал - культура. / У роки розбрату і воєн, ідеал - стабільність; / В епоху стабільності, ідеал - процвітання.

Ідеал як перли, перлина до перлини, / Стародавність і сучасність, минуле і майбутнє в зв'язці, / блискуче сяйво без кінця. / Красива нитка перлів, хребет історії, / За минулим сучасність, за сучасністю майбутнє, за предками нащадки.

Ідеал це компас, що дає напрям кораблю; / Ідеал - це корабель, що несе тебе в морську далечінь. / Але іноді ідеал - це лінія морського горизонту, / Хоч видима, але недосяжна, мучить твоє серце, що прагне вперед.

Ідеал тебе змусить з усмішкою дивитися на життя; / Ідеал тебе змусить вперто протистояти долі. / Ідеал тебе змусить забути про ранню сивину; / Ідеал змусить тебе сивого як раніше бути наївним».

Серед китайських поетів про Лю Шахе кажуть, що «за його пензлем слідують дракони і змії», він відомий в країні і за кордоном. 10 років тому Лю Шахе раптово «проявив непостійність», залишив поезію і почав писати прозу. Він сприяв культурним обмінам між берегами Тайванської протоки, привертаючи своєю бурхливою діяльністю увагу всього світу. В останні роки він раптом припинив активну роботу, вся інтелігенція країни задалася питанням, куди ж тепер «потече його ріка». Класична література стала головним інтересом Лю Шахе.