2

На початку 1935 року, я, як постійний кореспондент тяньцзінської «Даґун бао» і спеціальний кореспондент шанхайських видань «Сіньшен чжоукань», «Шицзє чжиши», «Шеньбао чжоукань», прибув до Москви. З радістю дізнався що цього року, у Харкові в Україні за проектом знаменитого скульптора М. Манізера було встановлено бронзову статую Тараса Шевченка. Монумент Шевченка височів на гранітному постаменті в оточенні скульптур гайдамаків зі списами, нещасної Катерини з дитиною на руках, ...... все це справляло на людей глибоке враження.

Після того, як у липні 1937 року почалася антияпонська війна, я вирішив повернутися в Китай, щоб взяти учать у війні. Тому що у той час повертатися треба було через Польщу, Німеччину, Францію та інші країни, а потім морем, тому 1937 року я нарешті прибув до України. Я хотів відвідати Київ, місто що має давню культуру та історію, а також міста, що пов'язані з іменем Шевченка. Я неодноразово проходив пожвавленою вулицею Хрещатик, відвідав древні руїни Золотих воріт, оглянув Софійський собор та Києво-Печерський монастир, піднявся до бронзової статуї Володимира, що височіє на схилі пагорба, з висоти подивився на засніжені простори Дніпра. Але більше за все запам'ятав, як знайшов місце у Києві, де жив Шевченко і де зараз розташований меморіальний музей Шевченка.

Коли відзначали 126 років з дня народження Шевченка, я працював у Чунцині, в редакції газети «Сіньхуа жибао». Я написав велику статтю «Огляд радянської літератури за 1939 рік», яку опублікували у спеціальному січневому номері журналу «Веньсюе юебао» 1940 року. В спеціальній рубриці «Розквіт національних літератур» обсягом у тисячу ієрогліфів я представив життя і творчість Шевченка. Зараз можна сказати, що це найперша моя стаття про Тараса Шевченка.

3

Після 1941 року я з Чунцина переїхав до Гонконга. У радянському журналі про подорожі《Soviet Travel》, який публікували англійською мовою, побачив текст про Шевченка. Я у той час написав вступ, переклав китайською мовою п'ять народних «Історій про Шевченка», що поширені в Україні і опублікував у 5 номері журналу «Бітань», який редагував Мао Дунь. Я також написав статтю «Трагічне життя Шевченка» (до 80-ї річниці смерті поета), яку опублікували в літературній версії «Даґун бао» в Ґуйліні. Крім того написав виклад змісту знаменитої поеми Шевченка «Катерина», який опублікував у якійсь газеті в Гонконзі, але нажаль тепер в змозі цього відстежити.

Під час війни опору, було важко отримати вірші Шевченка, які публікували в Радянському Союзі. Я пам'ятаю, що 1942 року, коли спалахнула війна на Тихому океані, після падіння Гонконгу я через партизанські райони повернувся у Чунцин, знову працював у редакції «Сіньхуа жибао». Від Радянського товариства культурних зв'язків із закордоном отримав товсту книгу - Шевченкового «Кобзаря». У Радянському Союзі в ознаменування 125-річчя з дня народження Шевченка вперше видали повний переклад його віршів російською мовою, видання супроводжувалося численними ілюстраціями роботи Шевченка. Ця книга дуже дорога мені, вона збереглася до цього часу. Тоді я вже хотів перекласти вірші китайською мовою, але через напружену роботу в редакції газети, а також через те, що 1943 року у мене загострилося моє багаторічне захворювання нирок, не міг писати. Це видання супроводжувало мене у роки коли я був прикутий до ліжка. 1945 року після перемоги в антияпонській війні я повернувся в Шанхай. Для видавництва «Шидай» редагував журнал «Радянська література». У той час я перекладав твори української поетеси Лесі Українки і сучасного українського поета Тичини. Я також хотів перекладати твори Шевченка. Пам'ятаю, як у комісійній книгарні російської літератури позичив видання «Кобзаря», почав працювати над перекладом знаменитої поеми «Катерина». Нещодавно я навіть знайшов серед старих речей частину перекладу того часу. Почав писати 7 листопада 1948 року, ще збереглося більше сімдесяти рядків того перекладу. Не думав, що кілька віршованих рядків того перекладу дуже схожі на ті, що я знову перекладав потім. У той час я жив в умовах терору реакційної влади Гоміньдану. На початку 1949 втік з Шанхая, початий переклад не зміг закінчити, але відтепер у мене виник нерозривний зв'язок з Шевченком.

Після проголошення КНР 1 жовтня 1949 року, за дорученням прем'єра Чжоу Еньлая, я прийняв справи у посольства Гоміньдану в Москві, почав виконувати обов'язки повіреного в справах посольства і радника посольства КНР. З того часу протягом цілих п'яти років, я мав можливість більшого доступу до творів Шевченка. Починаючи з тих часів я збирав усі твори Шевченка та дослідження його творчості. Вони стали важливим орієнтиром для мого розуміння творчості Шевченка.