Лариса Петрівна Косач-Квітка народилася 25 (13) лютого 1871 р. у м. Звягелі (нині Новоград-Волинський) у висококультурній дворянській родині.

Духовна аура, в якій зростала і формувалась поетеса, була надзвичайно багата і сприятлива для початку творчості. Серед друзів родини – М. Старицький і М. Лисенко, І. Франко, М. Комаров та ін. Неабияке місце серед джерел впливу на особистість поетеси посідала і сповнена ніжної краси волинська природа, зелене Полісся, що так феєрично ожило згодом у "Лісовій пісні". Чарівний, фантастично-меланхолійний образ рідного краю супроводжуватиме поетесу протягом усього життя. Та найбільше значення мала для Лесі, мабуть, література, якою жила й дихала, яку засвоювала з ранніх років, і в міру опанування мовами – в оригіналах. Навіть дитячі забави молодих Косачів, як свідчили друзі й рідні, мали літературний характер.

Свобода-воля є лейтмотивом творчості Лесі Українки, який цементує в єдиний текст увесь її доробок. Для Лесі Українки було властивим і у прозі (наскільки це дозволяла природа обраного жанру) спиратися на закони поезії, тому вона майстерно розвивала мотив волі, завжди стрижневий у ліричному вірші й у її прозових творах.

Найбільш відомий твір Лесі Українки - драма-фeєрія "Лісова пісня", поема казкового і алегоричного характеру, в якій виступають два світи: світ природи та її фантастичних істот і світ реальний з постатями звичайних людей. Між світом природи і людьми існують певні протиборства. Основний конфлікт поеми підпорядкований головній ідеї: боротьбі за щасливе, вільне життя, за високу мрію, красу та вірність проти буденщини і тупості, міщанської обмеженості. Добро і зло, вірність і зрада, поетичне покликання і приватновласницькі інстинкти зіткнулись в ній, стрімко пройшли перед нашими очима і залишили по собі легкий, ніжний смуток.

В китайських перекладах поезії Лесі Українки з'явилися вперше в 1921 році, вдруге — 1948 — до 35-ліття від дня смерті славетної поетки. Її вірші перекладав відомий літератор і вчений Ґе Баоцюань. Дослідженнями громадської діяльності та творчості української поетеси займалися професори Хе Жунчан та Чжу Хун у Центрі вивчення України Уханьського університету (створений ще в 1960-х рр.). Директор центру Хе Жунчан 1990 був на першому конгресі Міжнародної асоціації україністів у Києві, а 1991 виступав з доповіддю на міжнародній конференції у Луцьку «Леся Українка і світова культура». На цей час дослідженнями творчості Лесі Українки займається професор Уханьського університету Куан Цзенцзюнь.