Китайці подарували світу безліч унікальних відкриттів. Витончений порцеляновий посуд, зелений чай і шовк давно вже стали своєрідною візитною карткою Китаю. Різьблення на камені й дереві, виготовлення вирізок з паперу, живопис і каліграфія - це лише маленька частина з того, чим дійсно можуть пишатись китайці. Останнім часом у Китаї й у багатьох інших країнах стали дуже популярні вишитий одяг і всілякі аксесуари. Але китайську вишивку не переплутаєш ні з якою іншою.

Вишивка - один з найдавніших видів прикладного мистецтва Китаю. Згідно історичних нотаток у книзі «Шаншу», більше 4 тис. років тому вийшла постанова, у якій йшлось, щоб офіційний парадний одяг був прикрашений намальованими квітами й вишивкою. У літературних творах епохи Західна Чжоу зустрічаються слова - «вишивка й живопис нерозривні». Найдревніші вишивки, які дійшли до наших часів - це вироби епохи Воюючих царств (475-221 р. до н.е), які виконані у вигляді орнаментів із драконами й феніксами.

Особлива гордість китайських майстринь - це вишивка на шовку. У Древньому Китаї всіх дівчат, незалежно від їх суспільного становища, навчали вишиванню. Художня вишивка робилась на одязі, взутті, сумочках, віялах і інших предметах. Найвідомішую вважається Сучжоуська вишивка, вона виконується на шовковій тканині шовковими нитками. Неймовірно живі картини, виконані технікою двосторонньої вишивки, коли обидві сторони ідентичні.

Перша вишивальна майстерня була відкрита імператорським двором у часи династії Сун (960-1279 р.). І з того часу мистецтво вишивання в Китаї постійно розвивалось й удосконалювалось. Успадкувавши кращі традиції, і постійно вбираючи в себе все нове, вишивка стає все більш популярною в народі.

Назва вишивки - «сюйхуа», тобто живопис голкою, образно відбиває її характер. За допомогою голки й ниток китайські рукодільниці створюють чудові візерунки. У Китаї збереглось декілька десятків традиційних прийомів вишивки. Поділяються вони головним чином на «звичайні шви» (гладь, комбінований, вузлуватий шов тощо.) і «спеціальні шви», залежно від зображуваних предметів застосовуються різні способи вишивки.

Як стверджують китайські майстри, щоб отримати найкращий ефект виробу, необхідно враховувати розподіл і напрямок стібків, тому що це відіграє важливу роль для передачі форми, обсягу й тіні. Розміщення швів у вишиванні називають «фактурою». Якщо фактура підібрана вдало, то ефект вишитого зображення може перевершити ескіз малюнка. Щоб після завершення роботи отримати гарний художній виріб, величезне значення має правильний вибір матеріалу для основи. Звичайно для неї служать тонкий шовк, атлас тощо.

Серед китайських вишивок найбільш відомими є сучжоуська, хунанська, ґуандунська і сичуанська. Їх ще називають «чотирма відомими вишивками» Китаю. Крім них так само відомі пекінська, фуцзянська, шанхайська, чжецзянська вишивки, а також строкаті вишивки національних меншин Китаю.

Сучжоуська вишивка відрізняється тонкою технікою виконання, рівними гладкими стібками, витонченістю та багатою палітрою фарб. Деякі вироби виконуються декількома прийомами вишивки з використанням ниток більше ста кольорів. Щоб правильно відобразити тонкі лінії й переходи, наприклад, крильця цикади, хвости й плавці золотих рибок, тони ниток підбираються усе тонше й тонше.

Сучжоуська вишивка зазвичай зображує кішок і золотих риб, на виробах хунанської вишивки переважають леви й тигри, сичуанська вишивка примітна своїми малюнками квітів лотоса й коропів, півнів, квіток півнячого гребінця, а найвідомим добутком ґуандунської вишивки вважається картина "Усі птахи прагнуть до фенікса". На ній вишиті різні пташки, що літають навколо фенікса, на фоні сонця, кипарисів, бамбуку, півонії, квітів сливи, при цьому вся робота дихає радістю життя, відрізняється незвичайною добірністю.

Хунанська вишивка стилістично близька до китайського національного живопису й відрізняється чіткістю ліній і яскравими кольорами.

Ґуандунська вишивка включає головним чином вишивки вовняними, бавовняними, а також вовняними й срібними нитками. Вона славиться насиченістю композиції і яркою контрастністю фарб.

Сичуанська вишивка - це короткі й витончені стібки, дуже рівно покладені в основу.

Продукція народної вишивки стала більш різноманітною: вишитий одяг, театральні костюми, покривала, наволочки, взуття, сумочки тощо.

Вишивка стала модною серед звичайних людей. На початку 20 століття під впливом західної культури майстри шовкової вишивки почали шукати й вносити інновації у свою роботу.

Шень Юньчжи (1874-1921) інтегрувала деякі ефекти портретів маслом у свої вишивки й створила новий стиль, названий "реалістичною вишивкою".

"Реалістична вишивка" Шень отримала заслужене визнання в Китаї й за кордоном.

Результатом зусиль Шень Юньчжи була підстава навчальних закладів, асоціацій і профспілок працівників вишивання в Сучжоу, Наньтуні, Даньяні й Чаншу.

На початку 30-х років новий стиль шовкової вишивки, який отримав назву "довільний стібок", був створений Ян Шоуюй, деканом факультету вишивки професійної жіночої школи Чженцзе в Даньяні, провінція Цзянсу. Ян Шоуюй з дитинства любила малювати й училась цьому у свого двоюрідного брата Лю Хайсу, що був відомим художником і був дуже популярний не лише в Китаї. Пізніше Ян Шоуюй почала вчитися вишиванню й досягла в цьому великої майстерності.

Для цього стилю характерно довільне накладення стібків шовкових ниток різної довжини й напрямків, використання ниток безлічі відтінків, а в окремих випадках - розщеплення шовкової нитки на окремі волокна, термічна обробка шовку, і інші прийоми, перевірені й відпрацьовані століттями, що створює зовсім неймовірні ефекти підчас експозиції робіт, виконаних майстрами з Сучжоу. У вишивках стилем «довільний стібок» за основу береться ескіз або начерк на полотні. Вироблена навіть спеціальна теорія використання кольору й тіні. У кращих роботах сполучаються особливий колорит і своєрідність східних вишивок та вишуканість західного живопису.

Цей винахід ознаменував початок нової епохи в розвитку шовкової вишивки.

Справжнім центром вивчення й розвитку цього древнього мистецтва став заснований у 1957 році Державний науково-дослідний інститут вишивки, у музеї якого зібрані шедеври різних епох.

Добутки беруть участь у виставках по всьому світу й цінителі мистецтва можуть захоплюватися красою й вишуканістю та пишатися придбаними шедеврами.