Представники китайської народності лаху живуть у південно-західній частині пров. Юньнань, переважно, у повітах Симао і Ліньцан у басейні р. Ланьцанцзян. Приблизно 80% цієї нацменшини живуть у районі на захід від річки Ланьцанцзян.

Вони розмовляють мовою лаху, яка відноситься до тибетсько-бірманської язикової групи сіно-тибетської язикової родини. Більшість людей народності лаху володіють ще й китайською мовою і мовою народності дай. Раніше вони використовували писемність, яка була розроблена західними місіонерами на основі латиниці. У 1957 р. була створена нова писемність мови лаху.

Багато століть назад предки лаху переїхали з Ґаньсу і Цинхая на південь, у нинішню провінцію Юньнань і заселили південний берег річки Цзіньшацзян. В епоху Тан вони переселились далі на схід і захід. Частина їх осіла в районі Ліньцан на захід від річки Ланьцанцзян. Інша частина осіла в районі на схід від річки Ланьцанцзян.

До 50-х років ХХ ст. серед представників національності лаху були розповсюджені політеїзм і традиційні вірування. Багато хто з них стали буддистами. Незначна частина лаху сповідує християнство (католицизм).

Традиційні свята цієї народності: свято Весни, свято початку літа, свято смолоскипів і свято Місяця. Але найбільш веселе і урочисте свято в них, як і в ханьців (китайців), - свято Весни, або Новий рік за місячним календарем. В усіх родинах готують смачну їжу, усі ходять у новому одязі, відвідують один одного, і вітають зі святом, співають і танцюють, відзначають прихід Нового року.