Лун Веньфен - майстер з обробки риб'ячої шкіри і пошиттю з неї одягу.

Народність хечже - одна з найдревніших, але нечисленних національностей Китаю. Сьогодні її чисельність становить лише трохи більше 4 тис. Вони з покоління у покоління живуть у Північно-Східній частині Китаю, на берегах 3 річок Хейлунцзян (Амур), Сунхуацзян (Сунгарі) і Уссурі. Взимку, коли річка вкривається льодом, хечжейці займаються полюванням. А влітку, вони ловлять рибу. За довгі роки життя на берегах річок вони добре вивчили звички риб і знають, у якій воді, у який сезон, і як треба ловити рибу. Традиційно хечжейці робили з риб'ячої шкіри одяг. Особливо міцна шкіра риб толстолобиків, сазанів. Шкіру акуратно знімають, просушують на вітру, видаляють луску, а потім відбивають, щоб вона стала м'якою. Кілька шматочків риб'ячої шкіри зшивають спеціальною голкою, роблячи одяг. Однак у наші дні такий одяг і технологія обробки шкіри вже стають лише культурною спадщиною.

Краще вибирати свіжу рибу, знімати шкіру треба дуже акуратно

Риб'яча шкіра сушиться на вітру.

Кукурудзяний крохмаль усуває жир на поверхні риб'ячої шкіри і запобігає гниттю.

Наш кореспондент зустрівся з майстром пошиття одягу з риб'ячої шкіри, 60-літньою Лун Веньфен. Вона саме знаходилась на репетиції. У селищі є ансамбль танцю. Його танцюристи прості жителі селища, які здатні співати і танцювати. Після репетиції ці непрофесійні артисти одяглись в костюми, зроблені з риб'ячої шкіри, і виступили перед туристами. Лун Веньфен не лише добре виконує народні пісні і танці, але і добре знає народну усну творчість. Але інші члени ансамблю, особливо молоде покоління, вже рідко розмовляє хечжеською мовою. У народності хечже є своя мова, але немає писемності. Тому щоб навчитися виконувати народні пісні, молодим людям доводиться за допомогою сучасної техніки, наприклад, магнітофона записувати, як співають люди старшого покоління, а потім вивчити і співати слово в слово. За допомогою сучасної техніки поширюється древня культура хечже, і вочевидь, це вдалий і зручний спосіб. Але з іншого боку це вимушена практика, що відбиває актуальність у вирішенні проблеми продовження культурної спадщини нацменшини.

Одяг, зшитий з риб'ячої шкіри

За відсутністі бавовняних виробів, предки народності хечже, які годувались полюванням і рибною ловлею, вигадали одяг з риб'ячої шкіри. Сьогодні в житті хечжейців уже відбулись колосальні зміни, одяг з риб'ячої шкіри поступово зник з їх побуту. У 70 роках минулого століття на замовлення одного музею Лун Веньфен зшила 20 костюмів з риб'ячої шкіри, кожен з яких коштує більше 5 тис. юанів. Того часу це були величезні кошти. З того моменту Лун Веньфен почала у вільний час вивчати технологію обробки шкіри, пошиття одягу з риб'ячої шкіри.

«Якість моєї роботи дуже гарна», - сказала з гордістю кореспондентові Лун Веньфен. Сьогодні до неї звертаються багато відомих музеїв світу. Лун Веньфен передає своє вміння і майстерність синові та невістці. Навіть 8-річна онучка навчилась в неї шити одяг з риб'ячої шкіри. За словами Лу Веньфен, зараз лише 7 або 8 представників національності хечже вміють робити одяг з риб'ячої шкіри. Вона, звичайно, стурбована долею і розвитком цього виду народної творчості.