Калзанґ Єше у свої 61 рік ще працює в Тибетській академії суспільних наук. Минулого року він пішов з посади директора Видавництва древньої тибетської літератури, але і зараз продовжує працювати за цією темою. Калзанґ сказав: «Все життя займався вивченням тибетської культури, і відчуваю, що в мене попереду ще багато роботи».

Калзанґ Єше народився в 1948 році в одному маленькому селі поблизу Лхаси. В дитинстві він втратив батьків. Його виростила бабуся. Вона була «тралпа» - у перекладі з тибетської мови це «кріпосна». У спогадах Калзанґа, бабуся завжди дуже важко працювала, але її родина була бідною. «В старому Тибеті існувало майже 50 законів, серед них і відомі «закон 13 правил» і «закон 16 правил», вони діяли сотні років. В цих законах є такі положення, які чітко розділяли людей на різні верстви. Живі Будди, лами, чиновники тибетського уряду належали до вищої верстви. А «тралпи» відносились до найнижчої верстви. В старому Тибеті «тралпи» були «засобами праці» поміщиків»,- сказав пан Єше.

Наприкінці 50-х років минулого сторіччя в Тибеті почались демократичні зміни. Кріпосництво було знищено. Молодий Калзанґ відчув великі зміни, які відбувались навколо нього. І найголовніше, що він отримав можливість вчитися в школі. «До демократичних перетворень рівень освіти в Тибеті був дуже низьким. Діти кріпосних не мали права навчатись. Все це змінилось підчас демократичних перетворень. У 1958 році я пішов у навчальну школу №2 міста Лхаси. Мої витрати на харчування, житло та навчання оплачувала держава»,- згадував Калзанґ.

По закінченні середньої школи Калзанґа відправили на навчання у Центральний університет нацменшин на факультет тибетської літератури. В 1978 році він поступив в Академію суспільних наук Китаю в аспірантуру за спеціальністю древня тибетська література, став одним з перших 4 аспірантів в історії Тибету.

Підчас навчання в Академії суспільних наук Китаю Калзанґ Еше переважно займався вивченням древньої тибетської літератури, опублікував ряд наукових статей, серед них «Нова сторінка в історії тибетської літератури», «Жанри тибетської літератури». Калзанґ Єше також взяв участь у створенні книги «Історія Тибету». По закінченні аспірантури Калзанґ Єше повернувся в Тибет, почав працювати в Тибетській академії суспільних наук.

В кінці 80-х років минулого сторіччя з метою популяризації древньої тибетської літератури було створено Видавництво древньої тибетської літератури. З 2003 року Калзанґ Єше працював директором цього видавництва. Протягом 5 років він провів велику роботу публікації ряду шедеврів древньої тибетської літератури. Згадуючи про це, Канлзанґ Єше зазначив, що він дуже радий, що зміг зробити свій внесок у розповсюдження тибетської літератури і культури.

«Наше видавництво під назвою «Літературна скарбниця країни снігу» опублікувала близько 50 книг тибетської древньої літератури. Раніше ці шедеври літератури були відомі лише в рукописах. А тепер ці книги випускають для широких верств населення. Ними також дуже цікавляться іноземні тибетологи. Ці книги зберігаються навіть в бібліотеці Конгресу США, в Японії, Великобританії і інших країнах світу», - сказав Калзанґ. Він також зазначив, що з початку демократичних реформ уряд приділяє велику увагу охороні тибетської культури. Особливо в останні роки центральний уряд виділив великі кошти на охорону історичних пам'яток та нематеріальної культурної спадщини Тибету. Калзанґ Єше спеціально згадавм про «Епос про Гесара»: «В старому Тибеті правляча еліта не звертала уваги на цей епос. В той час рівень освіти в Тибеті був низьким, систематизувати «Епос про Гесара» було неможливо».

«Епос про Гесара» має тисячорічну історію. Він є найдовшим у світі епосом. Нажаль, цей твір довгий час був лише усною творчістю. Переказ про Гесара передавався з покоління у покоління. Калзанґ знав, що в Тибетському автономному районі усних оповідачів епосу лише близько 40 чоловік. Щоб врятувати цей шедевр тибетської літератури, Тибетська академія суспільних наук з 70-х років почала пошуки носіїв цієї усної творчості, і нарешті, знайшла старого оповідача Самдрупа. Калзанґ Єше і інші вчені записали усі частини «Епосу про Гесара», які пам'ятав Самдрупа. І вийшло 45 книг. На даний час вже опубліковано більше 30 книг. Решта книжок будуть видані у найближчі 3-4 роки.

Зараз в Китаї більше 50 дослідницьких установ у сфері тибетології, в них працює більше 2 тис.співробітників. Калзанґ Єше зазначив, що тепер в Тибетській академії наук з'явилось багато аспірантів та докторів наук. Те, що китайські тибетологи завоювали велику повагу міжнародних кіл тибетології, особливо робить Калзанга щасливив.

«Бетьківщина тибетології – Китай. Раніше на міжнародних конференціях тибетологів були лише одні вчені з західних країн. А тепер, в Міжнародній раді тибетології працюють китайські вчені. На всі міжнародні конференції, які присвячені тибетології, запрошуються китайські представники».

Далай-лама, який втік закордон, часто каже про «знищення тибетської культури», щоб заплутати суспільство. З цього приводу Калзанґ Єше сказав, що західні країни приділяють велику увагу охороні оригінальних пам'яток національної культури. Далай-лама розповсюджує брехню, коли каже про знищення тибетської культури. Робить це так, саме для того, щоб викликати співчуття та політичну підтримку з боку західних країн.

«Ми народились і виросли тут, в Тибеті. Ми свідки цих подій, які стались на націй землі. Можу сказати, що тибетська культура переживає етап небувалого розквіту», - підсумував Калзанґ Єше.