В тибетському народі художники «танка» звуться «ларепа», що тибетською означає «люди, які малюють Будд чи святих». Раніше вони навчали своїй майстерності живопису лише синів чи спеціально обраних учнів. Тому в Тибеті дуже мало художників, які вміють дійсно гарно малювати «танка».

Професор Дампа Рабтен народився в родині художників. Його дід був художником 13-го Далай-лами, його батько – також відомий художник. Під впливом родини Дампа Рабтен вже в дитинстві зацікавився малюванням і продемонстрував талант в цьому виді мистецтва. В 11 років він вже оволодів головними прийомами тибетського живопису і вмів малювати складні картинки на нігтиках пальців.

Помітивши талант сина до малювання, батько Дампи Рабтена вирішив віддати його на навчання до майстра малювання «танка». В 1957 році, коли Дампі Рабтену було 15 років, він став учнем відомого ченця Чампи Нгаванга у монастирі Сера, і почав там скрупульозно вивчати тибетську літературу, теорію буддизму і тибетський живопис «танка». Дампа Рабтен вчився у монастирі Сера 3 роки. Згадуючи ті часи, він сказав: «Навчання у монастирі Сера заклав гарну основу мого професіоналізму як художника «танка». Там я поступово ознайомився з історією, різноманітністю та технологією тибетського живопису. Ці знання відкрили мені більш ширший світ мистецтва».

Кажучи про спадкоємництво майстерності живопису «танка», професор Дампа Рабтен згадав, яким непростим був розвиток цього мистецтва: «Раніше художники «танка» передавали свою майстерність лише своїм синам чи деяким учням, що звичайно не сприяло розвитку мистецтва «танка». До 1959 року в Тибеті також існувала організація художників, але вона була нечисленна, не більше 200 чоловік. А серед них вміли малювати «танку» менше ніж 100 чоловік».

Після подій в Тибеті 1959 року китайський уряд почав приділяти велику увагу охороні та розвитку тибетської культурної спадщини. В 1985 році відкрився Тибетський університет. На факультеті мистецтва викладали «тибетське мистецтво живопису». Дампа Рабтен почав працювати професором в університеті і виконувати свою місію розповсюдження та розвитку мистецтва «танка».

Протягом більше ніж 20 років роботи в університеті Дампа Рабтен розробив цілу навчальну програму малювання «танка». Розповідаючи про своїх учнів, Дампа Рабтен не міг стримати радощів: «Мої студенти не лише чудово малюють «танка», але й мають багаті знання про історію та нинішній стан цього виду мистецтва. Зараз в Тибетському університеті вчаться студенти і аспіранти, і ми вже подали заявку про відкриття кафедри підготовки докторів наук. Перспективи розвитку мистецтва «танка» - чудові. Кожного разу, коли я кажу про це, в мене в душі панує радість, яку я не можу описати словами».

В останні роки, з постійним зростанням рівня культури китайців, «танка» стала популярним товаром на ринку образотворчого мистецтва. Пенба – один з учнів професора Дампа Рабтена. В 1995 році він відкрив магазин «танка», де продає свої роботи. Його комерційна діяльність йде дуже успішно. Він сказав: «Мій магазин працює вже 14-й рік. Кожного дня тут багато відвідувачів. Щоб придбати в мене «танка», потрібно її замовити. На виконання такої картини «танка», яку я зараз малюю, зазвичай потрібно 20 діб. Вона продається більше ніж за 3 тис. юанів. В мене ще 4 учні, один з яких вже фактично закінчив навчання».

В 2006 році вид живопису «танка» був внесений у «Список нематеріальної культурної спадщини Китаю», а професор Дампа Рабтен був нагороджений званням «Спадковий майстер та розповсюджувач «танка» державного рівня».

Фарби на тибетських іконах «Танка» – це мінеральна речовина чи рослинна, а до неї добавляли желатин, кров та жовч. Мінеральні фарби в сухому кліматі Тибетського нагір'я дозволяють зберігатись тибетським «танка» протягом сотень років. Розкриття секретів традиційних способів підготовки фарби для картин «танка» - інше важливе завдання, яке дуже довго вирішували Дампа Рабтен і його колеги. І це завдання була виконано у травні 1998 року.

Професор, спеціаліст в галузі мистецтва «танка» Тибетського університету Нґаванґ Джиґме сказав: «Під керівництвом професора Дампи Рабтена у травні 1998 року ми розкрили секрети усіх традиційних способів підготовки фарби для «танка». Це був великий успіх. Ці способи і зараз використовуються в роботі реставрації древнього живопису, який зберігається в історичних пам'ятках Тибету, таких як палац Потала».