Шанґрі-ла знаходиться у Діцин-Тибетському автономному окрузі провінції Юньнань, на південно-заході Китаю. Тут живуть тибетці, лісуанці, насійці, байці, ітяни – представники 25 нацменшин країни, 9 з них корінні жителі. На вулицях столиці Діцин-Тибетського автономного округу – Шанґрі-ла відчуваються особливості національної атмосфери.

В районі Шанґрі-ла майже усі вміють і полюбляють співати. Численні жителі сел великі майстри виконання гірських пісень. Тут є такий вислів: «Розмовляєш – співаєш, ходиш – танцюєш». Відома народна співачка в Шанґрі-ла Аму, якій вже виконається 60 років, але вона виглядає дуже молодо, особливо під час виконання пісень. Не зважаючи на те, що Аму не має освіти, вона може співати майже усі гірські тибетські пісні, і до того ж часто імпровізує. Ось що вона сказала: «Я почала співати з дитинства і співаю майже все життя. В дитинстві я часто співала разом з літніми людьми, піднімаючись на гору за дровами. Тибетці дуже люблять створювати пісні. Було б добре, якби усі пісні збереглись».

Аму часто запрошують для виконання тибетських пісень, коли приїздять гості, її виступи завжди зустрічають дуже тепло. Таких співачок з народу, як Аму, у Шанґрі-ла нараховується десятки. Є тут також «колектив молодих співаків "Шанґрі-ла"», виконані ними старовинні пісні дуже подобаються багатьом слухачам. У 2005 році колектив «Шанґрі-ла» отримав срібну медаль на всекитайському конкурсі молодих співаків.

У заходах, присвячених 50-й річниці утворення Діцин-Тибетського автономного округу, багато селян і скотарів у чарівних національних убраннях танцювали, висловлюючи свої радісні почуття. Танцівник національності насі Лі Веньмін сказав: «Насійці відрізняють любов'ю до танців, особливо полюбляють танцювати на свята. Найважливіше свято у насі – 8 лютого. В цей день молоді люди збираються разом, підносять дари богам, танцюють, співають, змагаються в цьому. Іноді ми організовуємо все село на танці».

Свята і ювілейні заходи важко представити без танців, але і в звичайні дні вони також влаштовуються у Діцині. В повітовому місті Шанґрі-ла щодня ввечері на різних площадках люди збираються, танцюють під музику. Такі радісні вечори танців не лише подобаються жителям, але й вітаються місцевим урядом. Завідувач управлінням району Діцин на ім'я Пуцзян – тибетець. Він сказав: «Танок, яким люди милуються на площадці, саме наше управління культури допомогло віднайти у народному фольклорі, і інсценувало. За півроку ми організували виступи з цими танцями в селах, школах, мікрорайонах, на підприємствах. Танці на площадках стали важливою частиною культурного життя Діцин-Тибетського автономного округу».

У Шанґрі-ла завжди можна побачити представників нацменшин у їх різноому колоритному одягу. Жителі однієї народності, які живуть в різних районах, відрізняються один від одного своїм вбранням. На даний час з розвитком місцевої економіки життя людей стає все краще, їх одяг і прикраси також стають більш багатими і красивими. Голова ансамблю національного співу і танцю повіту Цинсян Діцин-Тибетського автономного округу Заши Сонанпінчу – тибетец. Протягом 20 років він займається пошиттям національного одягу. Він сказав: «Раніше, у 70-80-і роки в нашому ансамблі становище було складним, тоді наш одяг і прикраси були низькоякісними. А тепер усі вони гарні і високої якості, найкращий пишний комплект одягу коштує мільйон юанів. На ювілейних заходях під час виступів ми вдягаємо святкове вбрання, а у повсякденному житті, звичайно ходимо у простому».

Для пошиття повного комплекту оригінального національного наряду не лише потрібні якісні красиві тканина, шкіра та пух, але й відповідні прикраси. Кольорові агати і корали, а також срібні прикраси ручної роботи – це улюблені прикраси нацменшин району Діцин.

Раніше тут одяг і прикраси робили самі тибетці, тому виготовлення наряду і прикраси ручної роботи стали традицією місцевих жителів. Теперь ці художні вироби подобаються і туристам.

В древньому містечку Люкецзун району Шанґрі-ла Діцин-Тибетського автономного округу багато крамничок з товарами національного стилю, де продаються прикраси ручної роботи. Хазяйка однієї з крамничок – дівчина Цзома розповідає: «Ми давно вже почали вчитись виготовленню таких срібних виробів, це сімейна майстерність. Усі товари в нашій крамниці зроблені нами. За рік заробляємо 40-60 тис. юанів».

В древньому містечку Люкецзун продаються не лише різні тибетські срібні вироби, але й вироби зі шкіри яка, вироби з кістки тощо. На даний час місцеві художні вироби ручної роботи добре допомагають у знайомстві інших людей з культурою нацменшин у Шанґрі-ла, одночасно збільшуючи доходи місцевих жителів.