Тибетська опера є синтетичним мистецтвом, яке виражається у піснях та танцях. Вона популярна, головним чином, в районах компактного проживання тибетців в Тибеті.

Завдяки економічному прогресу, в останні роки в Тибеті розширюються зв'язки з зовнішнім світом, і такий старовинний та своєрідний вид місцевої культури, як тибетська опера, знову користується популярністю. Під час пошуку знову знайдено багато забутих сюжетів тибетської опери, які можуть зникнути назавжди.

Тибетка Цзіцзяг – артистка, яка виконує твори тибетської опери майже 30 років. Вона сказала нашому кореспонденту, що вона ніколи не співала так енергічно тибетські пісні, як зараз: «З дитинства мені подобалось виконувати твори тибетської опери. Але тоді я співала для себе, щоб відчути радість. Потім я поступила до художньої труппи, я разом з іншими артистами стала вивчати і виконувати репертуар тибетської опери. Тепер багато місцевих жителів, китайські та закордонні туристи приїздять до нас, щоб послухати нас і подивитись наші виступи. Кількість артистів нашої художньої труппи росте, збільшуються також і наші доходи. Все це сталось, як мені здається, завдяки тому, що уряд став підтримувати створення різних національних художніх колективів».

Завдяки роботі місцевого уряду, тибетські артисти, такі як Цзіцзяг, можуть займатись своєю улюбленою справою, виконувати твори традиційного мистецтва. Вони відчувають, що держава зацікавлена у збереженні і розвитку місцевої культури.

85-річний Самджуб – артист з народу, напам'ять знає тибетський епос «Біографія короля Гесара». Щоб ця чудова тибетська поема не пропала, а передавалась далі з покоління в покоління, Самджуба часто запрошують у Тибетський університет, Академію суспільних наук Тибету і інші наукові організації за проханням уряду Тибету, щоб він там виконував цей твір, розповідав про нього. Разом з тим, зацікавлені відомства Тибетського автономного району надали йому специальне житло і підтримують його матеріально.

Починаючи з 1980 року, одне з відомств уряду Тибетського автономного району щороку, відповідно з планом, друкує одне-два оповідання з поеми «Біографія короля Гесара». На даний час вже видано 30 оповідань. «Гесар» - це епос, який передається через читання оповідей та спів у виконанні артистів. Більшість оповідачів «Гесара» - артисти похилого віку. Нажаль, деякі з них вже померли. В зв'язку з цим з'явились труднощі при врятуванні та впорядкуванні «Біографії короля Гесара». Спеціаліст Інституту національностей при Академії суспільних наук Тибетського автономного району пан Рігдзінь сказав: «На даний час перед нами стоїть актуальне завдання – ми повинні прискорити роботу з запису оповідань у виконанні Самджуба і інших подібних йому артистів, і видати їх у вигляді текстів. Ми плануємо протягом 5-8 років випустити більше 60 оповідань, які знає Самджуб. За останні 5 років ми вже видали виконані ним 25 оповідань – отримавши 27 книг».

Під час тривалого історичного розвитку тибетці створили багату культурну спадщину. Не лише тибетська опера, усна творчість та пісні, але й тибетські народні танці, приказки і багато іншого також мають довгу історію. З кожним роком все більше людей приймають участь в роботі зі збору, впорядкуванню, редагуванню і публікуванню творів тибетського традиційного мистецтва і культури. Вони хочуть зробити внесок в охорону і розвиток цих древніх та багатих форм мистецтва.

Науковий співробітник Інституту народних звичаїв при Академії суспільних наук Тибетського автономного району Церін Пуньцог вже більше 20 років займається роботою зі збереження народного мистецтва і літератури в Тибеті. Він сказав, що всі ці 20 років держава підтримує його. Церін Пуньцог сказав: «В кінці 80-х і на початку 90-х років минулого сторіччя в усьому Тибетському автономному районі була розгорнута робота з врятування, збору, впорядкування, вивчення, редагування та видання творів народної творчості в галузі літератури та мистецтва. В усіх містах і повітах були створені органи, які відповідають за врятування, впорядкування та вивчення національної культурної спадщини. Масштаб роботи і її успіхи стали першими такого роду в історії».

В Тибеті є багато пам'яток культури, які відображають традиційну культуру і релігію, наприклад, палац Потала, палац Норпу-лінк і монастир Сакья. Заступник голови управління зі справ культури Тибетського автономного району Сінь Ґаосо сказав нашому кореспонденту, що протягом багатьох років китайський уряд і місцевий уряд Тибету постійно виділяли великі кошти на ремонт та реставрацію цих храмів.

«З 1949 по 2005 рр. на реставрацію наших пам'яток культури було виділено більше 500 млн. юанів. У 11-му п'ятиріччі (2006-2010 рр.) державою буде виділено більше 600 млн. юанів на подальші ремонт і реставрацію особливо важливих пам'яток культури в Тибеті. Разом з тим, після того, як держава стала схвалювати роботу з вивчення та охорони нематеріальної культурної спадщини, ми подали заявку у відповідне відомство країни для включення деяких тибетських пам'яток культури до державного реєстру пам'яток нематеріальної культурної спадщини. Був затверджений відповідний статус 14 наших пам'яток культури, як державних. На їх охорону вже виділені кошти. В цьому році Держрада КНР назве ще одну групу пам'яток, які держава візьме під спеціальну охорону».

В останні роки, з економічним прогресом в Тибеті і подальшим розширенням зв'язків з зовнішнім світом, тибетська культура стає все більш широко відомою в усьому світі, ще більше закордонних туристів відправляються у подорож до Тибету. В останні роки більше 20 тибетських делегацій побували за кордоном і прийняли участь в культурному обміні. Наприклад, в Німеччині та в США проходила виставка, присвячена пам'яткам культури Тибету.