Крім того, в 1921 році, Шень Яньбін в оновленому спеціальному номері «Сяошо юебао» за жовтень 1921 року під назвою «Література поневолених націй», у спеціальному матеріалі представив Україну. Багата і красива Україна в своїй історії зазнала агресії татарсько-монгольської імперії, Польщі, Туреччини, а також кілька століть була під владою великодержавного шовінізму Росії. Лідери нової культури Китаю відносили Україну до «поневолених націй», і підкреслювали, що український народ хоробрий, творчий народ, який у таких історичних умовах розвивав свою літературу, гідний пошани і вивчення китайськими читачами. У цей період, коли Лу Сінь, Шень Яньбін, Чжоу Цзожень та інші великі письменники активно поширювали зарубіжну літературу, вони перекладали відомі вірші Шевченка. Але в основному це був переклад з російської мови. Кількість перекладів була невеликою і це були розрізнені твори.

У 40-і, 50-і роки ХХ століття в спеціальних літературних збірках почали публікувати твори Шевченка, його біографію. Наприклад, у січні 1942 року в Ґуйліні у спеціальному номері журналу «Поезія» була опублікована біографія Шевченка та переклад семи його віршів. У листопаді того ж року у Шанхай у першому номері журналу «Радянська література» була опублікована стаття про творчість поета та переклад його творів «Заповіт», «Автобіографія», «Сон» та інших відомих віршів. У 50-ті роки журнал «Переклад» також публікував переклади поезії Шевченка.

У 1961 році у Китаї широко відзначали сторіччя з дня смерті Т. Шевченка. У пресі виходили публікації до цієї пам'ятної дати та переклади творів поета. 11 березня 1961 року в Пекіні відбулося велике зібрання з вшанування пам'яті Т. Шевченка. Відомий письменник Мао Дунь головував на цьому зібранні, багато письменників і вчених виступили з доповідями. Можна сказати, що до 60-х років багато творів поета було перекладено на китайську мову, вони набули широкого поширення в Китаї, але не була опублікована збірка творів Т. Шевченка. Завершив цю велику справу відомий перекладач і дослідник творчості Т. Шевченка Ґе Баоцюань, що значно сприяло поширенню творчості українського поета в Китаї. Ґе Баоцюань зробив видатний внесок у галузі перекладу зарубіжної літератури, особливо у перекладі російської і радянської літератури, непересічними є досягнення Ґе Баоцюаня у літературознавстві, історії перекладу, порівняльних дослідженнях літератури. У поширенні української літератури найбільшим внеском Ґе Баоцюаня став переклад «Кобзаря» великого поета. Коли в 1989 році Ґе Баоцюань отримав важливу українську літературну премію імені Івана Франка, вийшла з друку книга «Збірка поезії Т. Шевченка» у його перекладі, як данина поваги до поета і українського народу. До цього часу внесок Ґе Баоцюаня у поширення української літератури в Китаї є найбільшим, надихаючи наступні покоління. 

Крім того, в останні роки у багатьох вітчизняних університетах були створені центри української культури, культурних обмінів з Україною, що стали базою поширення творчості Т. Шевченка в Китаї, наприклад, у Пекінському, Уханьському, Чжецзянському університетах та ін. У тому числі центр української культури у нашому Тяньцзіньському університеті іноземних мов, який у майбутньому стане важливим осередком поширення української літератури, культури, в тому числі, творчості Т. Шевченка.