Про українську службу Про Міжнародне радіо Китаю Наші контакти
Популярні статті
• Тайфун "Куджира" досяг берега південно-китайської провінції Хайнань
• Візит Лі Кецяна до Бельгії і Франції
• Китай вперше запросив іноземні війська для участі у військовому параді
• 4 людини загинули, більше 10 отримали поранення в результаті автокатастрофи у пров. Цзянсу
• 11 людей загинули унаслідок атаки талібів на будівлю парламенту Афганістану
Корисна інформація
Туристична азбука
Рекомендовані готелі
Екстрені телефони
Ми рекомендуємо
• Новий тренд китайських соцмереж — світлини з монетами на ключицях
• З історії реклами в Китаї
• Музей провінції Хубей
• Фотографії залізниць Китаю
• В Українському домі презентували інвестиційні можливості Івано-Франківської області
• Китайська рахівниця 算盘
 
Згадуючи Сяо Шань
2012-09-10 16:39:49 Джерело: Міжнародне радіо Китаю

Їй кожного дня робили переливання крові, сольові ін´єкції. Вона дивилася на мене і безперервно запитувала: « Скільки мілілітрів крові? Що ще потрібно робити?» Я заспокоював ії. Благав не хвилюватися, не задавати стільки питань, казав що лікарі роблють все необхідне. Вона неоднаразово казала мені: «Ти страждаєшь!» Які в мене були страждання? Я боявся що все, що я міг зробити для моєї коханої дружини було таким незначним та мізерно малим!

Незабаром вона вже не могла рухатися. Лікар підключив кіслородне забезпечення. Вона неодноразово благала вийняти трубки, по яким поступав кіслород, це означало, що вона страждала, але слухаючі наші умовляння вона продовжувала терпіти. Після операції вона прожила тільки 5 днів. Ніхто і не здогадувався, що вона залише нас так швидко! П´ять днів я не відходив від ії ліжка, мовчки дивився як вона страждає, кожною клітиною відчуваючі ії біль. Коли до неї приходили знайомі, вона зверталася до них з проханням пробачити ії, пробачити за те що вона завдала так багато клопоту. Вона була дуже спокійною, не разу не знепритомніла, її очі були широко відкриті. Такі великі, такі гарні, такі блискучі! Я все вдивлявся, вдивлявся в них. Їх вогонь поступово згасав, немов вогонь свічі, яка гасне на вітру. Я так прагнув, щоб ії очі завжди блищали! Я так боявся розлучитися з ними! Я бажав щоб мій 40-томник «Сешу» був порізан на шматки, якби тільки вона продовжувала жити.

Не дуже давно я перечитував автобіографію К. Маркса. У цій книзі процитован відривок з листа К. Маркса до його доньки, у якім розповідається про смертб його дружини. У листі є такі строки: «Вона скоро припинить дихати. .... Ця хвороба має характер поступового колапсу, немов від старісті. Навіть у останні години в неї не було передсмертної агонії, вона немов відійшла у царство вічного сну. Її очі були незрівнянно великі, гарні та блискучі». Цей відривок я пам´ятаю дуже чітко. Дружина К.Маркса також померла від раку. Я мовчки дивився у очі Сяо Шань і згадував його слова, вони допомогали мені трохи заспокоїтися. Кажуть, що вона також не «мала предсмертної агонії» та «повільно відійшла до сну». Я кажу так тому що мене не було поруч, коли вона залишила цей світ. У той день була неділя, через те що мій син був хворий на гепатіт лікарі СЕС проводили дезинфікаційні роботи в нас дома. Молодша сестра Сяо Шань збиралася сходити до неї у лікарню, після обіду ми також збиралися провідати ії. Ніхто не міг уявити, що як тільки ми сядемо до обідати задзвонить телефон і на другому кінці провіду нам скажуть: «Її більше нема». Як грім серед ясного неба! Ми одразу ж побігли у лікарню. Її ліжко вже було порожнім. Померла лежала на носилках вкрита білим простирадлом, ії обличчя не було видно, я тільки зміг прочитати ії ім´я. Я схилився до неї, крізь ридання проговорюючі її ім´я та доторкнувся до білої тканини, під якою вирисовувалося контури її тіла. В мене було кілька хвилин проститися з нею, але що то за прощання?

Молодшої сестри також не було поруч у останню хвилину життя. Сяо Шань як раз попрохала її покликати лікаря. Але коли лікар зайшов у палату, він вже був не потрібний. Вона вже поринула у царство сну. Сестра ще вважала, що Сяо Шань спить. Та коли прийшла медсестра робити укол, виявилося що її серце вже не б´ється. Я невзмозі розлучитис з нею назавжди, в мене ще так багато слів, які я мушу сказати, вона не може просто так підти, не лишивши жодного заповіту. Я потім часто міркував, можливо, коли вона попрохала сестру покликати лікаря, вона мала на увазі покликати мене. Чому ж у той день мене не було поруч з нею? Біля неї не було нікого з рідних, вона самотньо померла у лікарні.

Третього дня після її смерті була церемонія прощання. З її друзів не прийошов ніхто, по-перше через те, що ми не повідомили, по-друге через те, що протягом сьоми років я був об´єктом перевірок. Не було жалобних промов, не було співчуваючих друзів, тільки стіна сумного плачу. Я дуже вдячний тим родичам, які прийшли проститися з нею, також особливо вдячен однокласникам доньки, які прийшли допомогти. Коли ми прощалися з нею, донька дивлячись на портрет померлої матірі гірко плакала, а син, наодинці, у своїй палаті ще не знав цю страшну новину. Ще обов´язково потрібно додати, що з Пекину приїхав син померлої багато років тому подруги Сяо Шань, якого вона доглядадала немов свою дитину. Він приїхав щоб побачити її в останній раз. Цей чоловік, технік за фахом, проводив цілий день з залізом, але його серце не перетворилося на метал. Як тільки він отримав телеграму про смерть Сяо Шань, його дружина порадила йому їхати: «Якщо ти не поїдеш, твоє серце не пізнає покою». Коли я стояв поруч з померлою, хтось сфотографував нас. Я гірко подумав: в останній раз, нам залишиться ця сумна світлина, яку я повинен зберігати.

Все скінчилося. Через декілька днів я з донькою прийшов до крематорію, щоб отримати урну з прахом Сяо Шань. Після трьох років зберігання праху у крематорію, я забрав урну додому. Деякі люди радили мені захоронити її, але я не погодився, я поставив урну в свою спальню. Так я відчував, що вона як і раніше зі мною.

1 2 3 4 5 6 7 8 9
Роздрукувати На головну сторінку
Інші новини по цій темі
© China Radio International.CRI. All Rights Reserved. 16A Shijingshan Road, Beijing, China. 100040