На кутах Забороненого міста в Пекіні стоять чотири майстерно споруджені вежі. Всі мешканці китайської столиці знають, що форма цих веж має особливу назву, дослівно – "дев'ять балок, вісімнадцять підпірок і сімдесят два гребені".

Спершу у новозбудованому Ґуґуні цих веж не було, і здавалося, що в зовнішньому вигляді міста чогось бракує. У 1402 році принц Янь династії Мін був зведений на трон як імператор Юнле в Наньцзіні. У дитинстві він жив у Пекіні, тому після коронації вирішив перенести столицю саме в Пекін. Викликавши до себе міністра, ім'я якого історія не зберегла, імператор наказав звести на кутах стін Забороненого міста вежі, які він бачив уві сні.

Сановник, отримавши наказ, скликав різних ремісників, наглядачів та працівників з міських майстерень, щоб вони протягом трьох місяців звели чотири кутові башти витонченої роботи, такі, як наказав імператор – з дев'яти балок, вісімнадцяти підпірок і сімдесяти двох гребенів, і щоб виглядали вони точно так, як в імператорському сні!

Пройшов місяць, будівельники ламали голову над конструкцією веж, кілька проектів було відхилено. У відчаї один з майстрів пішов блукати містом. Через деякий час його увагу привернув крик продавця коників-стрибунців: "Купіть моїх коників! Вони покращать вам настрій!". Майстер підійшов до старого торговця, який продавав двох коників-стрибунців у коробочках. Ті коробочки були виготовлені зі стеблинок у вигляді незвичайних башточок. Майстер купив у старого ці маленькі клітки просто для того, щоб підняти настрій, і приніс своїм друзям. Будівельники уважно оглянули коробочки і раптом помітили, що це майже готовий проект сторожових веж, над якими вони так довго розмірковували! Так на кутах Забороненого міста з'явилися чотири незвичайні вежі вишуканої роботи.

Згідно з легендою, коників-стрибунців продавав не хто інший, як бог ремісників і будівельників Лу Бань. До речі, йому приписують й інші винаходи: пила, рубанок, свердло та інші. Лу Баню приписують авторство багатьох знаменитих архітектурних споруд, як реальних, так і міфічних.