У своїй книзі «Спогади про минуле» Чжоу Ерфу, розповів про зустріч Мао Цзедуна з одним із сучасних перуанських філософів і про бенкет на честь гостя.

Так, в 60-х роках минулого сторіччя перуанський філософ Мендес відвідав КНР. Його розмова з Мао Цзедуном продовжувалась набагато довше, ніж передбачалось. Мао помітив це і попросив свого секретаря приготувати обід.

За столом Мао Цзедун розказав гостю про те, як хунаньці полюбляють гостре. Потім він взяв шматочок тушкованого м'яса в сойовому соусі і запропонував гостю спробувати. «Спробуйте, будь-ласка. Це моя найулюбленіша страва», -- сказав Мао. Перуанський філософ з'їв м'ясо і похвалив: «Дуже добре! Страва не дуже масна і достатньо смачна! В мене, наприклад, залишилось приємне легке відчуття в роті.»

Мао Цзедун відзначив: «Це найсмачна страва, яка ніколи не набридне. Однак, мені радять менше її їсти, ніби вона дуже масна і небезпечна для здоров'я. І я маю можливість насолоджуватись нею лише один раз в декілька днів. Ось такі у нас правила. Ми, революціонери, не боїмось навіть імперіалістів, не кажучи вже про масні продукти. Да і нема чого боятися, адже в процесі травлення масна їжа перероблюється і перетворюється на екскременти.»

«У вас, пане Голова, практично здоровий організм, що досить рідко зустрічається», -- похвалил Мендес. Потім він взяв до роту червоний перец і з захопленням сказав: «Дуже гостро, хоча досить смачно. Мабуть, якісь прянощі і приправи в соусі?» «Ніяких прянощей, просто росіл», -- відповів Голова. «Дуже добре!» -- сказав гість і знову поклав до роту червоний перець.

«Можна сказати, что ми однодумці. Нас зближують не тільки загальні філософські погляди, але й пристрасті в їжі», -- відзначив Мао Цзедун. «Хоча Перу і Китай знаходяться досить далеко одна від одної, однак як сказав колись поет Танської епохи Ван Бо: Друзів, які розуміють один одного з напівслова, відстань тільки зближує» -- відзначив голова. -0-